Орнітофауна України

Термін „орнітофауна” походить від грец. öρνις і лат. Fauna – богиня лісів, полів, тварин. Орнітофауною є сукупність усіх видів птахів, які будь-коли траплялися або трапляються на території країни. До вимерлих видів птахів на території України належать, наприклад, страуси, марабу, дрохва-грицая, рештки яких знаходять у відкладах міоцену та пліоцену.

У складі сучасної орнітофауни України нараховують 424 види птахів, що належать до 21 систематичного ряду. В ряді Горобцеподібних видів найбільше – 172, в рядах Фламінгоподібних, Папугоподібних, Дрімлюгоподібних і Одудоподібних – лише по 1 виду. Численними є також ряди Гусеподібні – 38 видів, Соколоподібні – 35 видів, Сивкоподібні – 79 видів.

Основу орнітофауни складають близько 270 видів з регулярним гніздуванням у весняно-літній період, до 140 видів трапляються взимку, з яких близько 20 з’являються регулярно по усій країні лише в осінньо-зимовий період, причому у значних кількостях. На півдні країни інколи зимує більше 100 тис. гусей білолобих, що прилітають з півночі Західного та Середнього Сибіру. З гніздових біля 70 видів є осілими, зокрема пугач, тетерук, орябок, глушець, дятел трипалий, жовна чорна, посмітюха, підкоришники та ін. Решта є перелітними – у післягніздовий період залишають територію країни повністю або частково. Біля 40 видів птахів, переважно кулики, є пролітними, оскільки лише перетинають країну під час сезонних міграцій, зупиняючись для перепочинку і живлення. Більше 100 видів належать до залітних і потрапляють на Україну випадково: до них зараховують, наприклад, дрозда Свенсона, що поширений на гніздуванні в Північній Америці.

Статус перебування видів через різні причини може суттєво змінюватись. В Україні протягом останніх ста років стали гніздовими: пухівка, горлиця садова, сова бородата, дятел сирійський, плиска жовтоголова, очеретянка садова, вівчарик зелений, горобець чорногрудий. Водночас перестали гніздитися шуліка рудий, стерв’ятник, орел степовий. Внаслідок інтродукції до складу орнітофауни країни увійшли фазан (головним чином на півдні) та кеклик (у горах Криму). ...далі »

Рубрики: Нове | 1 Коментар
Найчутливіші птахи Червоної книги України
4 Грудень 2013

Суспільство починає по-справжньому усвідомлювати екологічні проблеми переважно лише тоді, коли інформацію про стан довкілля подають методично й цілеспрямовано, а найпевніше через створення чітких однозначних образів-символів.

Упродовж кількох десятиліть пропагування охорони видового різноманіття рослин і тварин у нашій державі таким символом охорони природи стала Червона книга України-Русі. Про неї, мабуть, чули у найвіддаленіших селах і навіть хуторах. Коли котрийсь з двох фоліантів цього представницького видання потрапляє вперше до рук звичайної людини, то нерідко стає помітним захоплення, зацікавлення ним, а то й благоговіння. І хоча є немало тих, що незворушні, в їхньому розумінні, до якихось там негараздів з квіточками, кущиками, комашками чи пташечками, сформоване загальне уявлення про значущість Червоної книги для збереження рідкісних видів, на щастя, не слабне. Безумовно, цьому сприяє і спеціально прийнятий Закон України-Русі «Про Червону книгу України», який врегульовує порядок ведення самої книги й встановлює вимоги та обов’язки з охорони червонокнижних видів.

Під час загального ознайомлення зі змістом цього особливого видання не кожен і не одразу звертає увагу на те, що видам, яких включено до книги, надано різний природоохоронний статус. Власне, через присвоєння певного статусу фахівці практично одним словом вказують, які з видів є наразі відносно віддалені від межі зникнення, а які вже стоять на ній або й перетнули її.

У третій редакції Червоної книги України-Русі (2009) в описах птахів згадано ...далі »

Рубрики: Нове | Написати коментар
Ранок зими
4 Листопад 2013

Пізньої осені природа втрачає свої яскраві барви. Листопад то починає мрячити дрібним дощем, то заходиться жбурляти мокрим снігом в обличчя. Настрій пригнічений. Пригніченість особливо відчувається там, де літньої пори милували твоє око квіти і трави, сповнюючи повітря пахощами, де лунали голосні й тихі, тріскотливі та мелодійні, дзвінкі й меланхолійні голоси птахів. Мабуть, у кожної людини є свій куточок природи, з яким пов’язані спогади про літо.

Чарівно мальовничі місця знаходяться біля Чернечої гори, що поблизу Канева, на якій поховано славетного Кобзаря. Тут напоєна сонцем мрійлива далечінь близького степу поєдналася з прохолодою дніпровського плеса і густою зеленню заповідних грабових лісів. ...далі »

Рубрики: Нове | Написати коментар
Нові види птахів фауни України-Русі
8 Жовтень 2013

Реєстрація нового виду у фауні регіону чи країни завжди сприймається як невелика сенсація, яка ставить перед науковцями різні питання, головне з яких – що є причиною появи незвичної тварини. Останнім часом нові види птахів потрапляють до наc природним чином і здебільшого як рідкісні залітні. Обставини спостережень за ними можуть бути різноманітними.

З часу виходу польового визначника “Птахи фауни України” (2002), який дотепер залишається найповнішим з подібних публікацій і де містяться відомості про всі види птахів, яких будь-коли спостерігали у нас, минуло лише кілька років, а до нашої фауни вже можна зараховувати 4 нових види птахів.

Про одного з цих видів відомо, що його спостерігали в Криму – це щеврик Anthus richardi. З якихось причин Ю. Костін не навів його у книжці “Птицы Крыма” (і983), відтак цей вид не потрапив у згаданий визначник. ...далі »

Рубрики: Нове | Написати коментар
Білозора синьошийка
16 Вересень 2013

У напрочуд багатому світі пернатих навряд чи є хоча б один вид птахів, який у когось з людей викликав би відразу. Птахи можуть бути чудернацькими, дивними, кумедними, трохи недоладними, в чомусь незграбними, та зазвичай – милими, чудовими, чарівними, зворушливими. Найвишуканіші з них отримують особливе звання – птах-красень, в українській мові, як синонім, – птах-білозір. Білий – це не тільки сучасне означення кольору, в минулому так нерідко називали гарні, приємні речі. Білозорий – отже красивий, приємний для ока. У нашій фауні – кілька сотень видів птахів, проте за яскравістю і вишуканістю забарвлення не кожен здатний претендувати на це звання.

Іноді одного з таких красенів помічаєш не завдяки оригінальному кольору оперення, я через його неабиякий спів. І трапляється це в не дуже мальовничому місці...

Років зо два тому почистили старий меліоративний канал. Екскаватором повивертали на береги купи мулу, подекуди вирубали вільшняк, щоб було легше проїхати, згорнули рештки гілок чи-то в копиці, чи-то в стоси. Скрізь кричущий хаос, так би мовити, творчої діяльності людини. І все це почало швидко заростати верболозом. Але саме в такому місці весняного сонячного ранку раптом чуєш напрочуд дзвінку, мелодійну пісню, тривалу, з частими змінами ритму, іноді тріскотливу, в якій вгадуються уривки з пісень інших співочих птахів. Крадькома підходиш до поки що непоміченого співака. Аж ось бачиш, що на вершечку напівобламаної козячої верби сидить маленька пташина. Хвіст трохи піднятий догори, крила – трохи опущені, пір’я на волі і грудях не притиснуте, а трохи розпушене, наче виставлене на показ. Птаха виспівує, висвистує, лише не витьохкує. ...далі »

Рубрики: Нове | Коментарів: 2
Захист птахів від загибелі на лініях електропередачі
29 Серпень 2013

Зі створенням мережі повітряних ліній електропередачі (ЛЕП) виникла проблема впливу птахів на них. Ця проблема дедалі більше загострюється, тому об’єднання зусиль електроенергетиків і природоохоронців – необхідна умова як для безвідмовного функціонування електромереж, так і для подолання гострих проблем в охороні навколишнього природного середовища, складовою частиною якого є птахи.

Характер дії повітряних ліній електропередачі на птахів може бути подвійний – по-перше, механічний, коли відбувається зіткнення птахів з дротами електромережі, по-друге, електричний, тобто через ураження струмом, коли птах одночасно торкається струмового дроту і будь-якої іншої частини електромережі, що проводить електрострум.

Водночас негативний вплив контанку птахів на повітряні електролінії виражається, як правило, у короткому замиканні, через що знеструмються окремі ділянки електромережі.

Рубрики: Нове | Написати коментар
Водно-болотні угіддя малих річок і видове багатство птахів
25 Липень 2013

Серед природних систем нашої планети водно-болотні угіддя займають особливе місце. Якщо ліси вважають легенями біосфери Землі, то річкову мережу континентів можна назвати кровоносною системою наземних екосистем, завдяки якій відбувається обіг значної частини речовин, що забезпечують їхню життєдіяльність.

Водними угіддями вважають усі типи внутрішніх, континентальних водойм – озера, ставки, водосховища, річки, струмки тощо, а також морські акваторії, на яких глибина під час відпливу не перевищує 6 м. А от болота виокремлюють в особливий тип територій, що мають надмірний рівень зволоженості. Вони виконують функцію накопичувача надлишку води у природних ландшафтах. У бездощові періоди болота поступово віддають свою воду річкам, річечкам і струмкам, не даючи їм обміліти або й зовсім пересохнути. Гідрологічний режим верхових боліт зумовлений атмосферними опадами, а низинних – грунтовими водами. Загалом, водні і заболочені простори з трав’яною і деревною рослинністю на них нерозривно поєднані у цілісні комплекси водно-болотних угідь. У цих угіддях зосереджене чи не найбільше видове різноманіття фауни і флори Земної кулі.

Рубрики: Нове | Написати коментар
Довірливоока вільшанка
17 Червень 2013

Навесні над річками, луками, лісами летять птахи, линуть до своєї батьківщини, а восени відлітають у вирій. Великих, ширококрилих птахів ми помічаємо часто. Не обминає наш погляд і скупчені зграї дрібних пташок – разом вони наче одна велика дуга, стрічка, куля на тлі неба. Малі пташки, які летять поодинці або розрідженими групами, губляться, вони непомітні у височині неба, розчиняються серед безлічі деталей краєвиду. Лише під час перепочинку дрібні птахи стають помітнішими, збираються біля водойм, в чагарниках, на узліссях.

Йдучи лісовою просікою, вздовз краю лісу, парком чи садом, мимоволі помічаєш, як тут і там по гілках перепурхують якісь невеличкі пташки. Шукають поживу. Ось до однієї майже впритул підлітає інша, і починається своєрідна гра “спробуй, наздожени”. Ганяються одна за одною, то злітаючи до вершечка невисокої сосни, то пірнаючи всередину крони сусідньої молодої берізки, метушаться на одному місці, нікуди не летять. Коли підходиш ближче, одна з пташок прудко зникає, а друга лишається на гілці черемхи, що трохи вища за людину. Розсіяне сонячне світло відбивається в її карих очах, і птаха, яка менша й тендітніша за горобця, наче каже: “Я ось така, а хто ти, що підійшов так близько? Познайомитись хочеш?”.

Рубрики: Нове | Написати коментар
Великі проблеми малої гуски
21 Травень 2013

Мала гуска – найменший з усіх видів гусей, поширених в Європі. Загальна довжина її тіла не набагато більша за півметра, розмах крил дещо більший 1 метра. Заселяє мала гуска північну частину тайги, лісотундру і чагарникову тундру від Кольського півострова до Анадирської затоки. Зимує в Західній Європі, Малій Азії, Південно-східному Закавказзі, в країнах Південно-східної Азії. Колись неперервна смуга гніздування малої гуски нині перетворилася на ізольовані фрагменти. У багатьох місцях, де ця гуска колись була звичайною, тепер вона вже не трапляється.

Протягом останніх 50 років світова популяція цього птаха невпинно зменшувалась, і натепер перебуває на критично низькому рівні. Ще 20–25 років тому у світі налічували біля 130 тис. гусей цього виду, на сьогодні їх залишилося ледве 30 тис. Особливо катастрофічним було зменшення чисельності в Північній Європі: нині європейська популяція загалом становить 2–3 тис. птахів. У найуразливішому стані популяція малої гуски в Скандинавії: тут, за даними обліків, гніздиться лише 30–35 пар. Залежно від умов гніздування в конкретному році в кінці сезону розмноження в Норвегії, Швеції та Фінляндії реєструють тільки 100–200 малих гусок. Для порівняння зазначимо, що в 1950-х роках гніздова популяція виду в країнах Скандинавії сягала біля 10 тис. птахів.

Рубрики: Нове | Написати коментар
Захоплююча горихвістка чорна
26 Вересень 2012

Навряд чи помилимося, стверджуючи, що більшості наших сучасників навколишній світ видається малозмінним, хіба що в теленовинах лунають повідомлення про шаленство природних стихій десь у далеких екзотичних куточках планети або у наших помірних широтах відчувається, що літо стає дещо спекотнішим. У цілому ж усе наче на одних і тих самих місцях: після зими розпочинається весна, після літа приходить осінь, птахи то повертаються з вирію, то відлітають на зимівлю. Усе таке знайоме і передбачуване у природі. Утім озирнувшись хоча б на кілька поколінь назад, у часи наших недавніх прабатьків, років так на сто, ми не побачили б у нашому природному оточенні чималої кількості видів тварин і рослин, яких сьогодні можна вважати звичними. За останні сто років у нашій країні поряд з людиною з’явилося чимало зовсім нових видів-вселенців.

На більшій частині України-Русі горихвістка чорна є саме таким новим видом – птахом-вселенцем. Її найближча родичка горихвістка звичайна здавна заселяла лісисті території у Поліссі, Лісостепу та подекуди у Степу. Чорна ж горихвістка стала захоплювати нові регіони порівняно недавно, до того вона селилася у своїх гірських цитаделях у Карпатах і по скельних масивах та кам’янистих схилах берегів Дністра.

Рубрики: Нове | Написати коментар
Відповідальніше і коректніше про цікаве
10 Травень 2012

(Рецензія на книгу Олеся Ільченка «Наші птахи. Круки, шуліки, мартини та інші птахи», Київ : Грані-Т, 2008. Опублікована в журналі „Біологія і хімія в школі”, № 1, 2010 р.)

Просвітницьких науково-популярних видань на тему збереження природи, які б по-справжньому зацікавили читача і своїм змістом, і відповідним оформленням у нас друкують надто мало. Такі видання особливо потрібні для читачів дитячого і підліткового віку, коли відбувається становлення особистості, формується відношення до різних сторін буття.

Тим приємніше було побачити в книгарні доробок «Наші птахи…». Вона вигідно виділялась серед книг, що були поряд і своїм незвичним вертикально видовженим форматом, і опорядкованістю палітурки. Спокійні тони фону гарно підкреслювали кольори малюнку з птахами. Від погляду на оригінально оздоблений форзац ще більше хотілося погортати книжку.

Увага майже до будь-якого незнайомого видання з’являється спочатку завдяки художньому оформленню як зовні, так і всередині. Згадана книжка в цьому сенсі дійсно приваблива – дизайнер майстерно поєднав окремі малюнки птахів і оздобне тло з краєвидами неба, в якості особливо вишуканого декору використав оригінальні зображення окремих пер птахів. Обидві групи елементів оздоблення підкреслюють саме особливості птахів – життя в повітряній стихії і характерне оперення.

Певну монотонність використання схожих варіантів основного типу декору урізноманітнено додатковим підходом, коли для створення тла вибрано частину малюнку. Втім таке опорядження зроблено лише для нарисів по чотирьох птахах з тридцяти, описаних у книзі. Можливо, варто було розмістити додаткові зображення птахів, бо вільного простору на окремих сторінках вдосталь. Наприклад, до ілюстрації по грифу чорному можна було додати малюнок птаха у польоті, майже тільки так бачать його навіть у місцях поширення в Криму, про що пише й автор книжки у відповідному нарисі